Щоденник учителя інклюзивного навчання» «Особливості розвитку, навчання і виховання дітей  з порушенням слуху (глухих та зі зниженим слухом)»

Відставання в мовленнєвому розвитку веде до ускладнень в усвідомленні власних чужих емоційних станів, що у свою чергу, веде до спрощення міжособистісних відносин. Напрямами розвитку особистості можуть бути:

•        формування уявлення про якості особистості, емоційні якості та норми поведінки;

•        розвиток уміння бачити ці прояви в поведінці інших людей;

•        формування адекватної самооцінки.

Для цього педагогу можуть допомогти такі методи роботи, як аналіз ситуацій, драматизація, пантоміма з обов’язковим поєднанням зі словесними засобами навчання.

Наразі в загальноосвітніх навчальних закладах частіше навчаються діти, у яких є незначне зниження слуху. Педагоги повинні бути уважними, щоб не пропустити сензитивний період для ефективного впливу. Треба спостерігати, яким чином дитина сприймає мовлення інших – намагається дивитись в обличчя того, хто висловлюється чи слухає. Часто сигналом про порушення слуху може бути змішування дзвінких із глухими, шиплячих зі свистячими, пропуски приголосних звуків за наявності двох приголосних поспіль, пропуски ненаголошених складів. Ці специфічні помилки можна побачити в письмових роботах і почути при спілкуванні.

Інклюзивне навчання таких дітей буде успішним за наявності розвиненого мовлення. Цього можна досягти за умови проведення корекційно-розвивальних занять з формування й корекції вимови, розвитку слухового сприйняття, музично-ритмічних занять тощо.

Проблеми з глухими дітьми в умовах інклюзивного навчального середовища є значно складнішими, аніж у роботі зі слабочуючими дітьми. Тому, як правило, для глухих дітей більш ефективними є інтегроване навчання (навчання у спеціальному класі в умовах загальноосвітнього навчального закладу) або навчання у звичайному класі, але з обов’язковими індивідуальними додатковими заняттями з основних предметів і корекційно – розвивальними заняттями із сурдопедагогом.

Важливо правильно розміщувати учнів зі зниженим слухом у класі. Вони повинні сидіти близько до вчителя (на відстані 1,5-2 м). Під час пояснення вчитель мусить знаходитись у статичному положенні, краще біля столу. Учням легше «зчитувати» з обличчя тоді, коли воно знаходиться на рівні очей дитини. Дитина засвоює неспішне мовлення, чітку артикуляцію, слідкує за хорошим освітленням обличчя. Учитель повинен урахувати, що у дітей із глибокими порушеннями слуху переважає конкректне мислення, тому при виникненні труднощів при освоєнні завдань на абстрактно-логічному рівні важливо використовувати наочність. У роботі з дітьми зі зниженим слухом важливо чітко структурувати навчальний матеріал, використовувати структурно-логічні схеми, опорні конспекти.

Для того, щоб привернути увагу дитини до себе, замість слів можна використовувати умовні жести, стукання по столу, удар підбором по підлозі. Можна попросити дитину, яка сидить поруч, привертати увагу дитини з порушенням слуху. Варто використовувати й жести, які означають підтримку, інформують про успіхи та досягнення дитини.

Учителю також треба врахувати, що такі учні часто зчитують інформацію з губ, тому треба переконатися, що:

-обличчя достатньо освітлене;

-мовлення чітке, не дуже швидке;

-висловлювання короткі, фрази змістовні;

-висловлене підкріплюється відповідним виразом обличчя;

-коли це можливо, варто показувати числівники на пальцях.

Для кращого засвоєння навчального матеріалу треба використовувати широкий спектр дидактичного й технічного забезпечення, а саме:

•        перед початком заняття роздати учням з порушеннями слуху надрукований конспект уроку;

•        використовувати роздавальний матеріал;

•        використовувати наочний матеріал – таблиці, схеми, графіки;

•        заохочувати учнів з порушеннями слуху до використання слухових апаратів;

•        призначити наставника з числа учнів, які чують, для допомоги в освоєнні навчального матеріалу;

У процесі контролю сприймання навчального матеріалу педагогу важливо:

•        перевіряти, чи правильно зрозуміли учні зпорушеннями слуху інформацію, перед тим, як продовжувати висловлюватись далі;

•        перефразовувати та спрощувати речення при збереженні його змісту;

•        пропонувати учням з порушеннями слуху вести словник термінів і дозволяти їм користуватись ним при відповідях;

•        враховувати, що таким чином учням потрібно більше часу для виконання завдань;

•        сприяти розвитку комунікативних умінь шляхом застосування інтерактивних методів навчання.

Використані джерела:

Науково-методичний посібник «Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання» Колупаєва А. А., Савчук Л. О.

http://busk.irc.org.ua/news/14-46-43-27-02-2019/

Працювали:

Царенко Анна 

Леонова Алла 

Арістова Валентина 

Гавриленко Мар'яна