Щоденник учителя інклюзивного навчання «Особливості розвитку, навчання і виховання дітей з порушенням опорно-рухового аппарату»

«Необхідність користуватися інвалідним візком – це, як не дивно, спосіб більш вільного пересування (якщо немає технічних перешкод/бар’єрів). Водночас, в наших умовах, коли практично всі будівлі, в тому числі і школи, не облаштована пандусами і ліфтами, людині на візку потрібна допомога для того, щоб подолати численні бар’єри.

Якщо ви хочете допомогти дитині на візку, запитайте у батьків або фахівців, що потрібно робити, і дійте чітко за інструкціями, особливо, якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі інваліди, котрі пройшли спеціальні тренінги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спорту і завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а помічникам потрібен інструктаж.

Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги.

Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Заздалегідь поцікавтесь, які можуть виникнути проблеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рішення. Пам’ятайте: допоміжні засоби мають бути справними і під рукою. Подбайте аби там, де є бар’єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (наприклад, до книг чи наочних посібників)» .

Робота з розумово відсталими дітьми. Для такої категорії учнів характерна некерована  поведінка, порушення дисципліни. Діти розгальмовані або загальмовані, не вміють і не можуть організуватися, створюють конфліктні ситуації. Розумово відсталі діти через притаманні їм порушення не сприймають мовних інструкцій і не керуються ними, як прави-лами дій. Навіть маючи певні знання й уміння, діти не можуть творчо переробити їх для застосування в навчальній діяльності. Оскільки учні не опираються на попередній досвід, раніше набуті знання механічно приєднуються до нових знань і вмінь, на основі яких і здійснюється процес їх застосування. Невміння переносити раніше набуті знання і вміння на новий вид діяльності призводить до конфліктів з учителем.

 Для значної частини розумово відсталих дітей характерним є поєднання складних форм пізнавальної діяльності з грубим порушенням поведінки, яка має під собою патофізіологічну основу. Це виявляється в тому, що на уроках вони не вміють себе організувати, не можуть спокійно сидіти, відволікаються, схоплюються з місця. Властиві їм неорганізованість та імпульсивність виявляються в будь-якій діяльності, при виконанні як простих, так і складних завдань. Вони швидко реагують на всі подразники. Так, не дослухавши запитання педагога до кінця, можуть схопитися з місця, викрикують відповідь. Розв’язуючи задачу або виконуючи вправу, вони так само діють імпульсивно, не дослухавши до кінця. Ми повинні пам’ятати, що з одного боку, розумово відсталі діти пізнають навколишній світ, а з іншого -виробляють до нього своє ставлення. Нагромадження дитиною знань залежить від активності її мислення, а ставлення до знань, до життя залежить від багатьох інших чинників, що характеризують особистість, від її прагнень, переконань, інтересів, смаків, звичок, волі, характеру. Саме ці якості визначають, як дитина використає набуті нею знання в подальшому, наскільки надасть у своїй діяльності гуманістичного спрямування і керуватиметься загальнолюдськими цінностями.

 Педагог повинен пам’ятати, що не включена в організовану діяльність розумово відстала дитина залишається осторонь від позитивного впливу. Але під час діяльності і спілкування вона вибірково ставиться до навчально-виховних впливів, і не всі впливи мають ефективні наслідки, оскільки деякі впливи дитина засвоює охоче й досить активно, інші - майже або зовсім не засвоює. Це відбувається, коли такі впливи не викликають позитивних емо-цій, не зачіпають внутрішню сферу особистості, її потреби, інтереси, бажання. Варто відзначити, що у змісті навчання закони науки, теорії, які містять систему наукових, подаються в елементарному вигляді, але достатньому за глибиною та обсягом для практичної діяльності у трудовому та суспільному житті. Пізнання таких школярів спрямовується переважно на формування уявлень про навколишній світ і понять без глибокого проникнення у сутність явищ. Загалом їхні знання характеризуються зменшеною кількістю фактів, рівнем і глибиною узагальнень, передбачають більше часу для їх засвоєння. Водночас, зміст навчання та виховання містить достатньо інформації, необхідної для засвоєння найважливіших навичок і вмінь.

Корекційна робота з дітьми із розумовою відсталістю повинна бути спрямована на розвиток пізнавальної сфери, мовлення(його комунікативної та регулюючої функції), навчально-практичної діяльності (дій, що мають загально адаптаційне значення, навичок самообслуговування та загально трудових умінь), емоційно-вольової сфери, характерологічних рис.

Використані джерела:

1.     Таранченко О.М., Найда Ю.М. Врахування відмінностей розвитку та навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку  в процесі навчання. / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально – методичний посібник/Кол.:авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред.Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с.

2.http://osvita.sarny-rda.gov.ua/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BC/

Працювали:

Царенко Анна 

Леонова Алла 

Арістова Валентина 

Гавриленко Мар'яна