Щоденник учителя інклюзивного навчання "Особливості розвитку, навчання і виховання дітей із інтелектуальними порушеннями"

Школа повинна підготувати дитину з порушенням інтелектуального розвитку до самостійного життя у суспільстві. Для цього потрібно сформувати життєву компетентність дитини.

            «Життєва  компетентність у навчанні дітей з порушенням інтелекту розглядається як володіння ними знаннями, уміннями і навичками, які вже необхідні їм у повсякденному житті. До основних таких умінь належать читання, письмо і рахунок. Якщо оволодіння академічними знаннями, уміннями і навичками спрямоване переважно на забезпечення реалізації дитини в майбутньому, то життєва компетентність – на входження у складний світ суспільних відносин»

Корекційна робота повинна бути направлена на корекцію всієї особистості.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:

– зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;

– розвиток орієнтування в просторі;

– розвиток пам'яті;

– розвиток мислення;

– розвиток мовлення.

Рекомендації щодо роботи з дітьми з особливими потребами

1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

– міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;

– жести мають носити відкритий доброзичливий характер;

– не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.

2. Варто намагатися налагодити доброзичливий,партнерський контакт:

– свою роботу треба починати з усмішки;

– ні в якому разі не можна настроюватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною - ваше обличчя і жести вас видають.

 3. Дитина-інвалід має своє психологічне життя:

– потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;

– треба м'яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;

– варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор та інше;

– у процесі гри доцільно включати елементи корекції - порушень мовлення;

– дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж здорова;

– варто повсякчас підбадьорювати дитину;

– слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з розмови;

– варто постійно тримати дитину у полі зору, стежити за її реакціями: напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими;

– слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженою;

– іноді можуть виявлятися сексуальні нахили дитини.

Для того, щоб корекційна спрямованість навчання – дітей з особливостями психофізичного розвитку дала позитивні результати, вчитель повинен знати наскільки вона ефективна, тобто користовуватися такими критеріями, як:

– якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

– виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади, до позитивних можливостей дитини;

– підвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;

– свідоме користування дітьми набутим досвідом;

– накопичення і позитивна зміна властивостей особистості.

Користуючись цими критеріями, вчитель може зробити

висновок щодо правильності та якості корекційної роботи.

 

Висвітлювати їх можна у індивідуальних програмах розвитку

через певні проміжки часу. Підставою для цього стануть результати роботи дефектолога, психолога, логопеда. Дидактичними показниками при цьому виступатиметрадиційна оцінка знань, умінь і навичок.

Поради вчителям загальноосвітньої школи для успішної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку.

Вчитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

– ознайомитись із анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

– вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

– враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

– бути добре знайомим з приладами, які використовують учні з порушенням зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів.

– навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

– вивчити основні принципи роботи в команді;

– навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

– закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються;

– вміти складати плани індивідуальної роботи, оволодівати спеціальними методиками відповідно до специфічних потреб дітей;

– створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми;

– формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;

– ставитися з повагою до дітей та їх батьків.

Використані джерела

1.     Дидактичні основи навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку./ Укл: Л.О. Прядко, О.О. Фурман/ Методичний посібник – Суми: РВВ СОІППО.- 2015.-114 с.

2.     http://oblosvita.com/navigaciya/novyny/9211-rekomendacyi-vchitelyam-zagalnoosvtnh-shkl-schodo-roboti-z-dtmi-z-osoblivimi-potrebami.html

Працювали:

Царенко Анна 

Леонова Алла 

Арістова Валентина 

Гавриленко Мар'яна